Військово-адміністративний устрій Запорозької Січі
Серед причин, які зумовили появу козацтва, можна виділити: соціальні (посилення феодальної експлуатації, юридичне оформлення кріпосної залежності); економічні (нестача орної землі, необхідність колонізації вільних земель Дикого поля); політичні (прагнення польської адміністрації залучити козацтво на службу для охорони південних кордонів від татарської загрози); національні (спротив політиці колонізації та покатоличення українського населення); стратегічні (загроза з боку Кримського ханства).
Функції законодавчого органу виконувала загальна козацька рада. Владу виконавчу репрезентували кошовий отаман і старшина. Характерною рисою формування Коша була виборність. Загальна козацька рада, збираючись двічі на рік (1 січня і 1 жовтня), обирала старшину, затверджувала плани походів, вирішувала питання стосунків з зарубіжними країнами, розподілу землі тощо.
Отож є всі підстави говорити про досить яскраво виражену форму державності, до того ж державності з усіма ознаками демократичної республіки: фактична рівність козаків, відсутність кріпосного права і феодальної власності на землю. Важливим об'єднуючим чинником було переплетіння волелюбних і релігійних настроїв козацтва. Захист православної віри слугував потужною ідеологічною основою життя Запоріжжя. Разом із тим не можна не зазначити і внутрішньополітичних суперечностей - майнова нерівність, соціальне розшарування, конфронтаційні настрої.
Однак існування Запорізької Січі було вельми значним фактором у міжнародних стосунках. Кіш Війська Запорізького вів переговори і укладав угоди з Польщею, Росією, Кримським ханством, Швецією, підтримував своєю військовою потугою окремі держави і коаліції.
Центром реєстрового козацтва стало м. Трахтемирів. Запорізька Січ також формально підпорядковувалася реєстровому козацтву, але Речі Посполитій так і не вдалося взяти її під свій контроль. У 1578 р. реєстр становив 500 козаків, а у 1590 - вже тисячу. Але наприкінці XVI - на початку XVII ст. реєстрове козацтво разом з запорожцями все частіше виступало не тільки проти турецько-татарських агресорів, а й проти польсько-шляхетського феодального гніту, підтримуючи селянство.
Завершение разгрома противника в Литве и Латвии
Успешное наступление правого крыла 1-го Прибалтийского фронта на рижском направлении в середине сентября немало встревожило гитлеровское командование. Стремясь остановить советские войска, оно предприняло два мощных контрудара: один - из района юго-западнее Елгавы силами 3-й танковой армии и другой - из района Балдоне силами четырех пех ...
Военная реформа
Необходимость преобразований – Крымская война, 3 млн. в армии (рекруты, 25 лет), где 700 тыс. ополченцев, неповоротливая армия (не могла справиться, 1 млн. против 70тыс. французов).
Русские офицеры в основном неграмотны (не умели даже писать и читать). С 1861 г. военный министр генерал Д. А. Милютин: срок сократил до 16 лет (остальные ...
Культура России второй половины ХIХ в.. Новое в
духовной жизни. Быт и нравы
Освободительные реформы 60-70-х годов направили течение русской духовной жизни в новое русло; углубленные размышления 30-40-х годов сменились эпохой бурной практической деятельности. Важнейшими чертами культуры пореформенной России становятся прагматизм и реализм. Лозунгом времени стало просветительство, распространение знания в массах. ...